Кейс

Як стратегічна сесія змінила рішення власника не виходити з бізнесу, а масштабувати його

Клієнт

PINGUIN TEAM

Галузь

Рекламна агенція

Запит

Підготовка компанії до виходу власника з операційного управління

—

Вихідна ситуація

До нас звернувся власник рекламної агенції із, на перший погляд, чітко сформульованим запитом.

Його метою була підготовка компанії до виходу з операційного управління.

Власник планував:

  • описати стандарти роботи;
  • сформувати систему вимог до CEO;
  • побудувати регулярну звітність;
  • перейти в роль Борду, який контролює бізнес через систему показників.

Фактично він вважав, що компанія досягла свого природного потенціалу, а подальше масштабування вже не має сенсу. Наступним кроком він бачив пошук нового бізнесу, в якому можна реалізувати свої підприємницькі амбіції.

Однак уже під час першої стратегічної сесії стало зрозуміло, що проблема полягає не в можливостях компанії, а в обмеженнях її стратегічного бачення.

Кілька уточнювальних запитань дозволили перевірити ключове припущення власника.

  • Чи дійсно компанія вичерпала потенціал ринку?
  • Які факти підтверджують цей висновок?
  • Що саме сьогодні не дозволяє масштабувати бізнес?

У процесі аналізу стало очевидно, що висновок про "стелю" розвитку був зроблений передчасно.

Навпаки, бізнес мав стабільну бізнес-модель, сильну команду та всі передумови для подальшого масштабування.

У результаті початковий запит повністю змінився.

Замість підготовки бізнесу до передачі в управління ми перейшли до побудови системи, яка дозволяє масштабувати компанію.

Етап 1

Формування моделі масштабування

Першим кроком стало визначення базової одиниці масштабування компанії.

Аналіз показав, що такою одиницею є команда.

Саме команда була тією бізнес-ячейкою, яку можна було відтворювати при подальшому зростанні.

Exhibit 1 — Команда як одиниця масштабування

Команда стандартизована модель роботи Команда Команда Команда Команда Команда × N

При цьому виявилося, що різні команди демонстрували хороші результати, однак працювали за різними принципами.

Не існувало:

  • єдиної фінансової моделі команди;
  • стандартів управління;
  • єдиних критеріїв оцінки;
  • вимог до результатів;
  • моделі підтвердження ефективності.

Було сформовано стандартизовану модель роботи кожної команди.

Для кожної бізнес-ячейки визначили:

  • фінансові вимоги;
  • сервісні стандарти;
  • критерії якості;
  • систему контролю результатів;
  • показники ефективності.

Результат етапу

Компанія вперше отримала єдину модель управління всіма командами.

З'явилася можливість об'єктивно оцінювати ефективність кожної бізнес-одиниці та масштабувати не окремих сильних людей, а працюючу систему.

Етап 2

Побудова системи розвитку команд

Після стандартизації роботи було запущено регулярний цикл розвитку команд.

Було впроваджено:

  • регулярну оцінку ефективності;
  • пошук точок покращення;
  • систему розвитку компетенцій;
  • навчання команд;
  • контроль реалізації покращень.

Окремо було створено модель "воронки розвитку команд".

Кожна команда отримала свою позицію в єдиній системі оцінки.

Компанія почала регулярно визначати:

  • які команди знаходяться серед лідерів;
  • які потребують розвитку;
  • які повинні перейти на наступний рівень ефективності.

Для команд, що вже досягли високого рівня зрілості, акцент змістився на:

  • збільшення завантаження;
  • підвищення продуктивності;
  • розширення кількості клієнтів;
  • покращення фінансової ефективності.

Exhibit 2 — Динаміка за 3–6 місяців роботи системи

Оцінка ефективності команд (з 10) 5 старт 8 через 3 міс Валовий прибуток команд база старт +20–40% через 6 міс

Результат етапу

Вже приблизно через три місяці середня суб'єктивна оцінка власника щодо ефективності роботи команд зросла з 5 до 8 балів із 10.

Через шість місяців більшість команд продемонстрували зростання валового прибутку від 20% до 40%, що стало результатом системної роботи над їх розвитком, а не випадкових успіхів окремих керівників.

Етап 3

Масштабування управлінської системи

Після відпрацювання моделі на сервісних командах аналогічний підхід був поширений на управлінські функції компанії.

Було сформовано сервісні контракти між:

  • керівниками напрямків;
  • HR;
  • фінансовою функцією;
  • маркетингом;
  • іншими ключовими підрозділами.

Exhibit 3 — Сервісні контракти між функціями компанії

Керівники напрямків HR Фінанси Маркетинг СЕРВІСНІ КОНТРАКТИ Регулярні комітети Щомісячний моніторинг розвитку Плани покращення

Для кожної функції були визначені:

  • зона відповідальності;
  • очікувані результати;
  • критерії якості;
  • поточний рівень розвитку;
  • цільовий стан.

Одночасно було запущено:

  • регулярні комітети;
  • щомісячний моніторинг розвитку;
  • систему формування планів покращення.

Результат етапу

Управління стало прозорим не лише на рівні команд, а й на рівні всієї компанії.

Власник почав бачити:

  • хто відповідає за розвиток;
  • як рухається кожен напрямок;
  • які результати досягаються;
  • які обмеження ще необхідно усунути.

Обмеження існувало не в бізнес-моделі, а в управлінській картині світу.

Показники — Результати системної роботи над розвитком команд

5 →5

оцінка ефективності команд через 3 місяці (з 10)

до+0%

зростання валового прибутку команд через 6 місяців

×0

оцінка потенціалу валового прибутку від виходу на міжнародний ринок

—

Новий етап розвитку

Після створення прозорої системи управління компанія змогла перейти до нового етапу масштабування.

Одним із його напрямків став вихід на міжнародний ринок.

Бізнес уже розпочав запуск нових форматів роботи за кордоном, потенціал яких оцінюється приблизно як подвоєння валового прибутку.

Exhibit 4 — Потенціал міжнародного напрямку

×1 валовий прибуток сьогодні ×2 потенціал: міжнародний ринок

Важливо, що ця можливість стала наслідком не випадкової ідеї, а роботи створеної системи управління.

Компанія навчилася бачити нові точки зростання, оцінювати їх потенціал і планово готуватися до реалізації.

—

Підсумковий результат проєкту

Якщо дивитися на цей кейс ширше, його головний результат полягає не лише у зростанні фінансових показників.

Спочатку власник прийшов із наміром вийти з бізнесу, вважаючи, що компанія досягла межі свого розвитку.

У процесі роботи стало зрозуміло, що обмеження існувало не в бізнес-моделі, а в управлінській картині світу.

У результаті було створено систему, яка:

  • стандартизує роботу команд;
  • забезпечує прозоре управління через показники;
  • створює постійний цикл розвитку;
  • дозволяє системно підвищувати ефективність;
  • формує основу для масштабування бізнесу.

Фактично компанія пройшла шлях від наміру зафіксувати досягнуте та передати бізнес в управління — до створення системи, яка відкрила новий потенціал його зростання.